Ще на початку 19 століття, коли з'явилися перші німецькі колоністи на території нашого краю, вони дійшли до висновку, що поселення не може існувати без школи. В 1816 році в селі Альт - Ельфт була побудована маленька школа, вкрита очеретом, де розміщалися 2 класи. 

В березні 1924 року почалось будівництво нової школи. Ініціаторами будівництва були дві людини – тутешні вчителі Еміль Вітт і Натанаэля Чріттер, якого називали «Дядя Альт-Ельфт». Було створено шкільний комітет з чотирьох чоловік  на чолі з Симоном Райнке.

Треба відзначити великий вклад жителів Альт-Ельфт, які на добровільні внески побудували за 8 місяців нову школу. Тепер в селі було достойне місце для навчання і виховання дітей.

Довжина будови - 34 метри 40 сантиметрів, ширина -10 метрів 16 сантиметрів, висота -4 метри. Товщина стін -50 см. Вікна зробили високими та широкими. На вулиці стояв залізний стул зі шкільним дзвоником – колокольчиком. Він запрошував дітей в школу, на обід, шкільні вечори. В шкільних приміщеннях були столі, стільці, парти, різні шкільні прилади. В школі були створені прекрасні умови для навчання і виховання згідно з вимогами того часу.

Учні школи посадили лісосмугу, невеличкий лісок навколо цвинтаря. А на дослідницькому полі учні старших класів вирощували хлопок, соняшник, кукурудзу. Діяв шкільний хор, який співав на шкільних святах, на Різдво у церкві. Хористи на Різдво у своїх торбинках уносили солодощі: пироги, ізюм, горіхи, яблука.

В 1940 році німці були депортовані до Німеччині. Мешканці покинули ці рідні, райські місця. На той час в школі навчалося 300 учнів та працювало 7 вчителів.

Під час Другої Світової війни Бессарабія була знов окупована Румунією.

Під час німецько-румунської окупації було закрито школу. Вона відновилась після звільнення Арцизького району 23 серпня 1944 року від німецько-фашистських загарбників.

Садовська школа стала спадкоємицею німецької початкової школи.

Зусилля місцевих органів державної влади в цей час було спрямовано на організацію підготовки до нового навчального. Основним завданням було забезпечення педагогічними кадрами. Після війни вчителями в школі працювали: Євсікова Фекла Петрівна, Камбур Параскева Прокопівна. Навчалися діти війни.

У вересні 1948 року новим директором школи призначено Чербаджи Дмитра Миколайовича. З його приходом активізувалася робота в школі. Дмитро Миколайович пройшов великий, трудовий шлях, людина сильної волі та невичерпної енергії. Завдяки організаторському таланту, він надавав своїм колегам методичну допомогу. Почав зміцнювати матеріальну базу школи,  створювалися сприятливі умови для навчання і виховання молоді.

     З вересня 1951 р. школа прийняла статус семирічної. Новим директором був призначений Постний Петро Свиридович.

      З 1956 по 1971 рік директором був Домущей Олексій Фомич. З 197 1972 - Федяков; 1972 - 1974 - Стоянов Микола Петрович. З 1974 по 1981 - Іскрова Валентина Тихонівна ; з 1981 - 1995 рр. - Ставрі Степан Петрович; з 1995 - 2016 рр. - Ставрі Олександра Костянтинівна.

     З 2016 року загальноосвітню школу очолює Оніщук Галина Іллівна.